ДОВІДКА «НЕВІДОМОГО ПОДІЛЛЯ»: Сатанівську синагогу зведено в 1532 році (за іншими даними – ще 1514 року). Це типова архітектурна споруда у стилі ренесансу. В плані вона складається з прямокутного (майже квадратного) головного залу і бокових приміщень, що примикають до нього, Перекрита напівкруглим склепінням. Стіни, до недавнього часу, були укріплені потужними контрфорсами – на жаль наприкінці 80-х років їх, та жіночу галерею розібрали на каміння місцеві жителі. Основним засобом художньої виразності пам'ятника є глуха аркада аттика в ренесансному стилі, що йде вздовж фасадів. Аттик, окрім того, грав роль бойового ярусу, у ньому й досі збереглися гарматні бійниці – на даху синагоги раніше стояла гарматна батарея. В стінах синагоги збереглося й 2 мушкетні бійниці, одна з яких виконана у класичному бійничному вигляді «отвір для ключа».

1754 року було проведено її генеральну реконструкцію – про це сповіщає напис над дверима. Тоді ж було зроблено новий «арон-кодеш». Це така спеціальна шафа для збереження сувоїв Тори.

У 30-60-тих роках в синагозі облаштували зерносховище. Від значних перепадів вологості штукатурка, розписана яскравим рослинним орнаментом та знаками зодіаку, геть облетіла. А от «арон-кодеш», найсвятіше місце давнього Божого дому, зберегся майже в первісній красі. Хіба що фарба трішки облізла. Може зроблено було на совість, а може втрутилися якісь вищі сили. Цікава символіка «арон-кодешу» - корона наверху символізує Господа, леви внизу - єврейський народ, колони – нагадування про зруйнований Єрусалимський Храм…

З великою сатанівською синагогою пов’язано безліч легенд та міфів. Деякі з них, ми публікуємо нижче.

ЗВІДКИ ВОНА ВЗЯЛАСЯ?

За народними переказами велика сатанівська синагога взагалі не будувалася. Мовляв вона нерукотворна існувала ще від самого початку світу (існує варіант цієї легенди, де йдеться про те, що синагога божественною силою була перенесена в Сатанів з самого Єрусалиму). На її місці, мовляв, раніше був високий пагорб. Почали там щось копати і натикнулися на щось тверде. Почали розкопувати і відкопали синагогу.

Цікаво, що ця легенда один в один відповідає легенді про найстарішу в Східній Європі синагогу в Празі. Казку про розкопаного горба історики пояснюють давньою технологією будівництва, коли замість риштувань довкола вже зведених стін насипали ґрунт, а після завершення робіт цю землю прибирали.

З Празькою синагогою Сатанівську поєднує й те, що підлога всередині теж набагато нижча рівня землі. Цьому є два пояснення. Згідно з однієї версії – тогочасні закони забороняли євреям будувати синагоги вище від християнських храмів. Тому, мовляв, хитрі євреї, аби збільшити внутрішній об’єм приміщення опустили підлогу. За іншою версією, це зроблено, аби обстановка відповідала відомій молитві «з глибин землі до тебе звертаємося, Господи…»

ПІДЗЕМЕЛЛЯ

За переказами від сатанівської синагоги до самого Єрусалиму було прокладено підземний хід. Як варіант – до замку в Кам’янці-Подільському та до Хотинської фортеці.

Легенда теж безпідставна. У першу чергу через те, що будувати такі довжелезні хідники – марнування часу та праці. До зазначених міст і по поверхні не так просто дістатися. Особливо до Єрусалиму. Однак, - підземний хід під синагогою таки є. Наразі від нього залишився невеликий фрагмент (далі перекрито обвалом). Швидше за все цей хід зв’язував синагогу з замком та «підземною вулицею», через яку, у випадку лиха можна було утекти в густі ліси, що й досі оточують Сатанів. Також, враховуючи, що на даху синагоги стояли гармати, підземелля під нею використовували як пороховий склад.

Якщо ми вже зачепили тему підземелля, нагадаю легенду, яку розповів місцевий мельник Юрій Кошалко: «Ото коли турки увірвалися наше місто, то дуже здивувалися. Жителів у ньому вони зовсім не знайшли. Нікого! От вони й подумали, що їх Сатана забрав. Насправді всі жителі втікли через підземні ходи. У нас їх багато. Є даже такі, що возом проїхати можна. Є даже підземелля у три етажі. Сам бачив! Пацаном з друзями лазили у підземний хід монастиря. Довго йшли… Так в одному місці чутно, як над головами Збруч тече! А раніше ходи були до самого Кам'янця-Подільського і даже Хотинської крєпості…»

Зауважу, що коли у 1679 році турки взяли штурмом Сатанів, то яничари, розлючені жорстоким опором захисників міста, вирізали близько 4-х тисяч його мешканців. Може хто й утік через «підземну вулицю», але таких було не багато.

ДУХИ СИНАГОГИ

Цю дитячу легенду-страшилку, на початку ХХ ст. записав у Сатанові відомій дослідник єврейського фольклору С. Ан-ський.

Уночі не можна було ходити повз Велику Синагогу, тому що у цей час там збиралися духи померлих. Але один відчайдух вирішив таки пройтися повз, та ще опівночі! Дійшов до воріт синагоги і почув, як хтось гукає його на і’мя. Злякався до смерті, але все ж зайшов до середини. В синагозі було пусто, але звідкілясь лунала молитва. Сміливець піднявся на біму (спеціальну кафедру, звідки читають Тору) і теж промовив молитву. Коли він закінчив, одразу ж почув із нізвідки: «Амен!». Після чого душі почали розходитися, а хлопець, незрозумілим чином, знову опинився на вулиці.

Інша сатанівська легенда – про невисокий курган, що був поруч з синагогою. За переказами там було поховано наречених, убитих козаками одразу ж після вінчання. Цю легенду Ан-ський використав у своїй знаменитій п’єсі «Дібук».

Варто зауважити, що свого часу військо Хмельницького дійсно, зчинила у Сатанові чималу різанину, але навряд чи під курганом було поховано єврейських молодят. Курган – то не юдейська традиція, та все могло бути.

КУРГАН ТА ЧАСНИК

Легенда про закоханих красива і трагічна, але, швидше за все, це поховання пов’язане з турецькою навалою.

22 квітня 1676 року турки захопили Сатанів. Мешканці чинили шаленій опір, але сили були нерівні. Озвірілі яничари вирізали близько 4-х тисяч його мешканців. Полеглих євреїв поховали у великій братській могилі біля північної стіни синагоги. На місті поховання було насипано курган, обведений по периметри невисокою кам’яною стіною.

Розповідають, що раніше сатанівські євреї поминали на свій лад загиблих від турецьких шабель. Мовляв, курган обводили ниткою, а на насип кидали цибулю та часник… Є підозра, що це одна з байок про євреїв, які під собою не мають жодної підстави. Про всілякі нісенітниці, пов’язані зі звичаями євреїв, у які вірить місцеве населення, та про дуже цікаві відносини між християнськими та юдейськими громадами Поділля докладніше читайте у статті "Ми жили по сусідству..."

СПАЛЕННЯ СИНАГОГИ

Байка про те, як українські націоналісти ніби то спалили сатанівську синагогу вже сучасна, і дуже поширена у виданнях, що поборюють «бандерівців» та серед публікацій професійних борців з «антисемітизмом». Запущена вона якимось «Максимом Запорожцем». Це, швидше за все, псевдонім, бо жодна пошукова система не показує інших статей цього «аффтара», крім одного єдиного великого «дослідження» на тему «злочинів» бандерівців проти євреїв та інших радянських людей. Цей матеріал, до речі, пістрявіє відвертою брехнею та перекрученнями. Але наразі зупинимося виключно на сатанівській синагозі.

От що пише «Запорожець», чи як там його насправді:

«В Сатанове «соловушки» [тобто батальйон «Нахтігаль» (соловей)] собрали местных евреев возле синагоги и подожгли ее. Евреев заставили при этом танцевать и изображать радость. Раввина на глазах у всех убили. Убили также одного старого еврея, который отказался по требованию извергов целовать крест. Оставшиеся в живых вскоре были также ликвидированы»

Тут відверта брехня. На той час синагога вже давно була закрита більшовиками і використовувалася під склад. Усередині великої кам’яної «коробки» палити було просто нічого. Тай ніяких слідів пожежі сьогодні там непомітно. Жодного натяку на якусь кіптяву! Біля вікон синагоги майже повністю зберігся тиньк зі слідами розпису. У випадку найменшої пожежі у верхній частині вікон обов’язково збереглася б кіптява. Те, що синагога під час війни горіла заперечують і усі старожили.

Заперечують це і архіви спецслужб, де збереглися документи 40-х-50 років. З цього приводу є велике дослідження, опубліковане в газеті «Зеркало недели» - «Как создавалась легенда о Nachtigall» . Настійливо рекомендуємо прочитати повністю. Про Сатанів там зокрема йдеться:

«…Начинается [со стороны КГБ] интенсивный поиск «свидетелей», охвативший Львовскую, Тернопольскую и Хмельницкую области, где должны были бы помнить о «преступлениях» «Нахтигаля». Первая полученная КГБ информация была не особо отрадной для этой структуры. В справке из Хмельницкой области от 16 октября 1959 года читаем: «Встановлено, що в першій половині липня 1941 року із Західної України через Сатанів по шосейній дорозі до Хмельницька рухався на велосипедах та автомобілях озброєний загін українських націоналістів у німецькій формі. Загін в Сатанові не затримувався. Розстрілів ним радянського партійного активу та їх сімей не встановлено».»

Врешті, будь хто, може переконатися у тому, що синагога у Сатанові ніколи не горіла, досить лише оглянути цю споруду.

Дмитро Панаїр

Льви Золоті на Блакитному Полі –  Знову знамення…  Знов до бійниці синів споряджай,  Бідний Іцхаку.  Знову розлука, знову молитва,  знову надія.  Знов синагога – міць і твердиня  від тугаримів.  Знову Сатанів об’єднує воїв,  Бій без пощади.  З нами пліч-о-пліч вірмени і руси,  Німці і ляхи.  Знову розлука, знову молитва,  знову надія.  Знов синагога – міць і твердиня  від тугаримів.  ©2004 Автор: Святослав Синявський